Чорноморське узбережжя Кавказу — це чудовий край тепла й світла, блакитного моря й бірюзового неба, смарагдових зелених лісів, що вибігають на схили гір, серед яких у позахмарну висоту піднімаються вершини, увінчані вічними снігами.
Ланцюг високих гір амфітеатром оточує Сочі і його околиці з півночі, сходу й південно-сходу. Поступово знижуючись, ці гори спускаються до самого берега моря й закривають всю прибережну смугу від холодних вітрів.
З півдня й південно-заходу Сочі обмивається теплим плином Чорного моря, «теплим» тому, що навіть у січні температура води тут ніколи не буває нижче +9°. От чому Сочі з більшою підставою называ-вают перлиною Чорноморського узбережжя Кавказу.
Сочі зустрічає приїжджого яскравим сонцем, ніжним ароматом висаджених на вулицях міста квітів, достатком вічно-зелених дерев і чагарників. Тут особлива м’якість повітря, дихається дуже легко й разом з тим відчувається, як у легені вливається дивно приємний, підбадьорливий нектар.
Весь Сочи-Мацестинский курорт заново створений Радянською владою. Порівнювати Сочі з колишнім повітовим містечком дореволюційної Росії неможливо. Вони непорівнянні. Від колишнього не залишилося й сліду. Тепер про минуле можуть нагадати тільки окремі невеликі будиночки, та й ті причепурилися, оточили себе квітниками, зеленню, фруктовими деревами.
Про минуле розповідять матеріали, зібрані в Ис-Торико-Краєзнавчому музеї, розташованому на вулиці Орджонікідзе, у будинку № 29 (відкритий щодня, крім суботи, від 10 до 19 годин). Про минуле Сочі, безсумнівно, що заслуговують уваги, можуть розповісти й місцеві старожили, і література, зібрана -у міській бібліотеці ім’я Пушкіна й у центральній курортній бібліотеці.