Вузенький плай спочатку в’ється по схилах гори Боркана, потім заглиблюється в лісову хащу. Отут туристи відчують всі особливості карпатської тайги. Тридцятиметрові ялини-велетні коштують суцільною стіною. Лише там, де вони ледве розступаються, проникає на землю сонячний промінь. У лісі прохолодно й тихо. Урочисту тишу тайги лише зрідка пожвавить приглушений шепіт струмочка, лемент сполоханого птаха або цокотание білки. І знову тихо. З вершини гори Великий Менчул (1 405 метрів над рівнем моря} іде прямий пологий спуск на полонину Драгобрат. Ліс стає більше рідким і дрібним, і перед туристами відкривається залитий яскравим сонцем смарагдовий килим субальпийских високогірних лугів, розпростертих у підніжжя скелястих гірських вершин.
Хоча пройдено всього лише 16 кілометрів, тут організується перший нічліг у гірському притулку.
Ранком туристи піднімаються на хребет Свидовец і йдуть до полонине Татарука.
Рідка група, вийшовши на сідловину між шинками Близница й Стіг (1 883 і 1 707 метрів над рівнем моря), не підніметься на вершину Близницы, щоб з її глянути на панораму Карпат.
Куди не глянеш, усюди простираються нескінченні ланцюги гір, немов на мить застиглі хвилі моря, що розбушувалося. Вузенькими смужками здаються звідси річкові долини, стиснуті громадами зелених гір, що наїжилися лісами. Чим вище піднімаються туристи, тим ширше картина гір. От височіють вершини Гуцульських Альп. На сході видний похмурий Петрос (2 022 метри над рівнем моря), за ним гострим шпилем устромилася в небо красуня Говерла.