Двічі траса перетинає фунікулери, споруджені в санаторіях ім’я Ворошилова й ім’я Орджонікідзе для того, щоб доставляти відпочиваючих із пляжу в санаторії, розташовані на височинах.
Місто Сочі, та й все Чорноморське узбережжя від Туапсе до Гагри постійно випробовує руйнівну силу моря. Беріг під напором прибою відступає перед водною стихією, розмивається, місцями повзе. Проти цього безупинно ведеться боротьба. Берегова лінія в місті місцями вже взяте в бетон. Роботи ці тривають.
Розширюються й благоустроюються парки й сквери курорту. Представники субтропічного рослинного миру - евкаліпти, камфорні лаври, платани, магнолії, олеандри, пальми й різноманітні вічнозелені й квітучі декоративні рослини - прикрашають не тільки парки й сквери, але й міські вулиці, перетворюючи їх в алеї для прогулянок.
На околицях курорту розбиваються всі нові й нові фруктові сади й виноградники,, розводяться культури цитрусових і сподіваючись.
У Сочі багато визначних місць і пам’ятників. В Історико-краєзнавчому музеї, про яке вже згадувалося вище, можна познайомитися з матеріалами про невичерпні багатства краю, про геологічний розвиток Сочинського району, кліматі району, рослинному й тварині світі приморської зони, про революційне минуле міста, про перетворення Сочі в першокласний курорт.
Тут же є матеріали про Сочинське повстання в грудні 1905 року, організованому сочинською групою РСДРП. Кілька днів тоді влада перебувала в руках створеної Ради робочих депутатів.
У Сочі перебуває Будинок-Музей Н. А. Островського. Він прожив у Сочі з 1928 по 1936 рік. Тут він закінчив роман «Як загартовувалася сталь», написав сценарій для кінофільму й працював над своїм другим романом «Породжені бурою».