Тут туристи побачать механізовані лісорозробки. Первісну цапину замінив трелювальний трактоо, ручну пилку й сокиру - електропилки й электротопоры. Тут уже немає тиші: чуються звуки працюючих рухливих електростанцій, тарахтенье тракторів, характерний звук працюючої електропилки.
Побачать туристи й ризовку лісу - спуск із гір до рік по бревенчатым жолобах (ризям). Із шумом і гуркотом летять долілиць тридцятиметрові дерева. Для зменшення тертя ризи змочуються водою відведених у них струмків.
Маленькі паровозики, що працюють на лісовозних вузькоколійних дорогах, здаються іграшковими. Сичачи й отфыркиваясь, бігають вони по лісових дорогах.
Лісовозна дорога приводить туристів до села Ло-Пухово, на 8 кілометрів протянувшемуся уздовж берегів ріки Брустурки. У селищі одна середня й дві неповні середні школи, гарний клуб, бібліотека. Відомий інтерес представляє й церква, будівля якої ставиться до кінця XVIII століття.
Берега ріки Брустурки складені поставленими вертикально гірськими шарами. Недалеко за селищем триметровий водоспад Бук.
Від Лопухово залишається 3,5 кілометри до Усть-Чер-Ного. Тут туристи побачать кілька рядів залізобетонних надовба - це залишки оборонної угорської лінії Ариада. Ця лінія проходить і в окрестно стях Ясиня.
Усть-Чорне - велике село, що існує більше 1Ь0 років. Під час фашистської окупації тут стояв прикордонний угорський батальйон. З 1939 року почалося будівництво укріпленої лінії Арпада, глибина якої досягала в Усть-Чорному 25 кілометрів.