До самої води по пологому скло ну збігають стрункі ялини, що заглядають в озеро як у дзеркальце. На зеленувато-блакитної гладі озера невеликий зелений острівець. У народі озеро кличуть Мор ским Оком, і цей острівець здається його значком.
Перебуває озеро на висоті 989 метрів над рівнем моря. Глибина його не встановлена. У ясну погоду видно дно до глибини 5 метрів-так прозора вода. На берегах озера багато суниці, у лісі - грибів. Роздолля тут аматорові-рибалці.Риба клює навіть без наживки.
У Синевирского озера днювання, після якого туристи направляються до Воловцу. Спочатку шлях іде глухою Карпатською тайгою. Могутні ялини і ялиці не пропускають сонячних променів, і стежка тоне в півмороку. Ліс повний веселого щебетанья птахів. Біля озера, у тайзі попадаються сліди оленів, козуль, диких кабанів і навіть ведмедів. Кілометрах у шести від озера багато малини й ожини. Ведмеді люблять малину, і туристи тут можуть побачити й ведмежу стежку, і місце, де сидів ласун.
Пройшовши кілометрів дванадцять по тайзі, туристи починають підйом на хребет, що веде до селища Верхня Швидка. Піднявшись по шляху на гору Меншил і небагато пройшовши далі по хребті, туристи спускаються до селища Верхня Швидка, а потім після невеликого підйому виходять до місця нічлігу на полонину Смерека.
Далі селища зустрічаються все частіше й частіше. Нарешті, кінчаються круті підйоми й спуски, ліс переміняється невеликими гайками. Не випадково тут так часто зустрічаються населені пункти. На цьому плоскогір’ї, облямованому з півночі Горганами, а з півдня Полонински-Мі горами (висота плоскогір’я 600-900 метрів над рівнем моря), землі родючі, а помірний клімат сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур.